Виховні проекти

Тема . Сто днів у початковій школі

Мета : виховувати почуття гордості за статус школяра, любов і повагу до вчителя; розвивати інтерес і повагу до знань, вчити самостійно і творчо їх здобувати; формувати пізнавальні здібності першокласників.

Дійові особи : вчитель , діти, Шапокляк, Листоноша, Королева казок.

Вчитель.

Добрий день вам,

любі друзі,

Рада вас вітати,

Щастя та добра вам

Щиро побажати.

Хто вже вміє рахувати,

Той повинен добре знати,

            Що кожен учень провчитися зумів

              100 найперших в школі днів.

Перше  вересня - величний день у житті кожної дитини нашої великої дружної шкільної родини. Цей день буває у житті кожної людини. Але буває лише один- єдиний раз у житті. День, коли дитина вперше переступає поріг школи, відкриває своїми маленькими ручками двері у широкий світ науки, потрапляє у нову незнану їй доти Країну Знань. І мабуть, тому той день 1 вересня був у нас таким хвилюючим, незвичним.

А ось сьогодні минуло вже цілих 100 днів вашого, дітки, шкільного життя. Перші 100 днів нового, важкого, напруженого шкільного життя.

Вже цілих 100 днів ви не просто Влада і Вероніка , Іванка, Богдан і Влад та Михайло. Уже цілих 100 днів ви школярі, вас шанобливо називають на прізвище , ім’я - ставляться до вас, як до дорослих людей.

А зараз пропоную переглянути презентацію нашого класу.

(Відеоролик)

Тож сьогодні ми запросили своїх батьків, шанованих гостей, щоб разом весело і завзято відсвяткувати свої перші іменини — 100 днів у школі. Ми спробуємо розповісти про те, що ми вже знаємо, вміємо, чого хочемо навчитися, у що вміємо гратися.

 Першокласники.

1.У нашому класі сьогодні свято.

   Прийшли у гості мами й тата,

   Прийшли до нас друзі шановні,

   Узнайте, які ми тепер красномовні.

   Як ми задачі умієм рішати,

   Як ми умієм цікаво змагатись.

2.Яскраве сонечко надворі

Кидає промінці у клас.

Такого свята ще ніколи

У школі не було у нас.

3.Тож радійте, друзі, з нами,

Бо веселий в нас цей день.

Перший клас святкує нині

Свій маленький ювілей.

4.     Дорогенькі мами й тати!

Раді бачить вас на святі.

Хочем, щоб ви подивились,

Чого за сто днів ми навчились.

Пісня «Цьом - цьом»

 (Зчиняється шум і вбігає Шапокляк)

Шапокляк. Чому це ви тут зібралися? Та й ще такі гарні? (звертається до вчителя) Гей, громадяночко! Може ви знаєте, що тут за свято? І хто ви така?

Вчитель. По-перше, добрий день, шановна! По-друге, я вчителька і звати мене

Ірина Вікторівна. А ви, якщо не помиляюсь, пані Шапокляк?

Шапокляк. Так, це я.

Вчитель. Сьогодні у нас велике свято «100 днів у школі». Наших дітей приймають у велику шкільну родину. Вони всі стали школярами.                    

Шапокляк. Всі-всі?

Вчитель. Всі-всі.                     

Шапокляк. А як же я?

Вчитель. Вибачте, а скільки вам років?                    

Шапокляк. Неважливо. І взагалі питати про вік у жінки нетактовно. Але знаєте я ніколи зовсім нічому не вчилася. Ані буковки не знаю, ані циферки. Ірино Вікторівно, дорогенька, дозвольте мені вчитися з дітками.

Вчитель. Я, навіть, не знаю. Хіба що, як виняток.

Шапокляк. Ура! Я йду до школи! Малечо, віддай портфель. (забирає портфель у дитини) Я готова вчитися.

Вчитель. О ні, шановна Шапокляк! Поставте портфель на місце. Я бачу, що вам і в перший клас іти ще рано.    

Шапокляк. Оце так. То пізно, то рано. Але Ірино Вікторівно, я дуже хочу вчитися. (плаче)

Вчитель. Не плачте. Давайте ми з вами окремо позаймаємося, індивідуально.                       

Шапокляк. Окремо? Не згодна. А хто мені буде підказувати? Хто писатиме шпаргалки? За чиї спини ховатимусь, коли не вивчу урок? Ні, якщо вчитися, то в колективі.

Вчитель. Я думаю, що діти захочуть вам допомогти у навчанні без підказок і шпаргалок. Так, діти?     

Діти. Так!             

Шапокляк. Спасибі, малята.

Вчитель.  Пані Шапокляк, я думаю, що ви можете вчитися з нашими дітками. Ви готові?                   

Шапокляк. Ні, не готова. Мені не вистачає найголовнішого.

Вчитель. Чого найголовнішого?

Шапокляк. Здогадайтесь самі:

Новий дім несу на спині.

Що за дім, хто скаже мені?

А живуть у домі тому

Книги, ручки та альбоми.

Діти. Портфель.

Вчитель. А про те, що покласти в портфель подумали, добродійко?

Шапокляк. Що покласти? Цукерку, парасольку, криску Лариску…

Вчитель. Пані – добродійко Ви присядьте і послухайте наших діток ,а вони Вам про все розкажуть.

Шапокляк Ну так і буде .Гаразд. У-У-У-Х!

Вчитель. Діти я вам буду загадувати загадки ,а ви їх відгадуватимете і заодно зберемо портфель Шапокляк.

Загадки

Книжечки маленькі,
Аркуші біленькі.
В них ми вчимося писати,
І складати, й віднімати.
(Зошит)

Кожен учень мене має,
В мене олівці складає.
Мабуть, ти мене впізнав?
Ну звичайно! Я (пенал)

Якщо ти його  заточишь,
Намалюєш все, що хочеш!
Сонце, море, гори, пляж.
Що ж це?..
(Олівець)

Я негарно написала,
А вона усе злизала.
Олівців моїх сусідка,
Ця вертлява-буквоїдка.
(Гумка)

Я беру в свою правицю
Із пенала помічницю
Я писати тільки вчуся.
Зосереджуся, зберуся:
Крапка… рисочка… карлючка…
Наче пишем, - я і ……….(ручка)

Діти

    Взяли до рук портфелики,

Взяли лискучі ранці,

І, наче ті метелики,

Полинули уранці

До школи, до веселої Дівчатка і хлоп'ята.

Це тут нова оселя їм,

Щаслива і багата.

Бігають, сміються діти,

Та лиш дзвоник продзвенить

Стане тихо, ніби в квіти

Поховались бджоли вмить.

Це не вигадка, не казка,

Що від нині я школярик.

Ось портфелик мій, будь ласка,

А в портфелику — букварик.

А в портфелі — акварелі,

Та ще зошитів з десяток.

Та дві книжечки веселі

 Про птахів і про звіряток.

За велику справу я в житті берусь,

Не кажу «не вмію», а кажу — «навчусь»!

Я навчусь писати, рахувать, читати.

Бо в житті складному треба розум  мати!

Треба в світі багато всім знати,

Нас чекають великі діла...

Нам країну свою будувати,

Щоб вона процвітати могла.

Дзвонить дзвоник: дінь-дзелень!

Діти, діти, добрий день!

Дзвонить дзвоник — вам наказ:

Не спізнитись в 1 клас.

Нам школа руки простягає,

Нас вчителі усіх вітають!

Нам сонечко так ясно сяє.

Давайте разом заспіваєм!

Пісня «Дзвоник все дзелень - дзелень».

Вчитель. Ми сьогодні ще маленькі, але добре знаємо, що майбутнє нашої держави, майбутнє нашого українського народу залежатиме від нашого вміння працювати, від наших успіхів у навчанні, від того, як ми будемо любити свою Батьківщину. Край, де ми народились, де ростем, живемо, де будемо працювати у майбутньому, треба вчитися любити, берегти, вивчати його історію і бути його патріотами.

Діти.

Любі друзі! Хоч маленькі,

Ми вже добре знаєм,

Що зовемось українці

 Й українських предків маєм.

Бо родитись українцем —

Це велика честь і слава,

Рідний край свій полюбити —

Найважніша з усіх справа.

Українцем я зовуся

 І цим іменем горджуся,

Бо козацький в мене рід,

Здавна славний на весь світ.

У мене вдача щира, сміла,

Є відвага духу й тіла.

І душа моя здорова —

Українська в мене мова.

Пісня «Україна рідний край»

Вчитель. Кожна дитина — це майбутній громадянин незалежної України, її опора і надія. Кожна дитина мріє про своє майбутнє, про корисні справи, які вона зробить у дорослому житті.

Діти.

Тепер ми учні, перший клас,

Нове життя тепер у нас.

Прийшов урок на зміну грі,

Тепер ми учні, школярі.

І від дзвінка, і до дзвінка

Робота наша нелегка:

Рахуй, пиши, а ще читай,

Учителю відповідай.

Та все це не лякає нас,

Бо ми старанний перший клас!

У школі нас всьому навчать.

І роки весело біжать.

Я прийшов до школи вчитись,

Бо поставив я мету:

Скоро стану президентом,

Тільки трохи підросту!

Я також прийшов учитись,

Бо вже вирішив давно:

          Буду, мабуть, футболістом

          Або зіркою кіно!

Поки ще сказати рано,

Може, в бізнес я піду,

Чи фото моделлю стану,

Як по росту підійду!

Я банкіром хочу стати —

Полюбляю рахувати!

А я стану депутатом,

Бо люблю голосувати.

А я в лікарні після школи

Всім робитиму уколи.

Мріймо! Мріяти не рано!

Кажуть, роки швидко мчать.

Якщо будемо старанні,

В школі нас всьому навчать!

А тепер про школу нашу

Ми вам з радістю розкажем.

Пісня «Чого вчать у школі».

Вчитель. Та не думайте, шановні гості, що ми просто ходили до школи штанці протирати. Ми вже багато чого й навчилися.

1.              Ми вже вміємо рахувати аж до 10.

(Вчитель показує цифри, а учні хором розказують вірші про цифри).

Одиничка – цифра рівна
І до стовпчика подібна.
Всі рахунки, всі таблички
Починають з одинички.

Подивіться – ось і два,
Цифра дуже чепурна.
Шийку «гусачком» згинає,
Хвостик хвилькою здіймає.

Цифра три – то чарівниця,
Невеличка й круглолиця.
Яку казку не візьмеш,
Цифру три завжди знайдеш.

Познайомтесь – це чотири,
З нею в дружбі усі звірі,
Бо чотири лапки мають,
Вправно ними чеберяють.

П'ять подібна до серпа,
Що уміє жати.
Лиш до ручки треба нам
Рисочку додати.

Цифра шість, як бегемотик,
Має кругленький животик.
Ну, а шийка, як дуга,
Вліво зігнута вона.

Цифра сім – потішна дуже,
Ти помітив її, друже?
Вправно ніжку виставляє,
У таночок поспішає

Звірі тісто замісили,
Бубликів спекти хотіли.
Бублики по два зліпились,
Вісімки з них утворились.

Цифра дев’ять, як годиться,
Має кругленьке обличчя,
Заокруглений бочок
Та ще й хвостик, як гачок.

А маленька одиничка
Цифра зовсім
Невеличка.
Та лиш нулик
Підставляєш,
Число десять 
Зразу маєш.

2.              Ми вміємо розв’язувати задачі.

(Зачитую  вірші - задачі)

Пісня «Математика наука»

3. Ми вже вивчили 15 букв і навіть трохи вміємо читати і у вірші рими добавляти.

Чистомовки

Ка-ка-ка — у мене болить... (рука).

Ар-ар-ар — загудів у хаті... (комар).

Би-би-би — у лісі виросли... (гриби).

Бі-бі-бі — казку розкажу... (тобі).

Ди-ди-ди — гуси вийшли із... (води).

Ді-ді-ді — лебеді плавають на... (воді).

Жа-жа-жа — в лісі бачили... (вужа).

Жу-жу-жу — я до школи вже... (ходжу).

Жи-жи-жи — мамо, читать мені... (допоможи).

4. Ми ще вміємо вчитися і гратися одночасно.

Гра «Хто збере швидше»

(На підлозі розкидані «кубики». Двом учасникам гри потрібно їх позбирати із зав'язаними очима).

 Стукіт

Листоноша:

Двері хутко відчиняйте,

Листоношу зустрічайте.

Дороги дальні так стомили,

Нема у мене зовсім сили.

До дітей:

В яке село я потрапив?

Діти:

В Хорлупи

Листоноша:

Певно, школярів побачив?

Діти:

Так.

Листоноша:

Тож у цей святковий час

Телеграма є для вас!

(Читає телеграму)

Я знаю вашу радість у ці дні.

Вже 100 днів як ви всі стали школярі.

Вам бажаю: гарно вчіться,

З товаришами подружіться,

Любіть і слухайте батьків

І шануйте вчителів.

Шкільні правила вивчайте,

Ніколи їх не забувайте.

                                                   Ваш лікар Айболить.

Вчитель :

Правила діти гарно вивчали

І добре їх запам’ятали.

Скажіть виразно їх самі

І доведіть, що ви є школярі.

1 учень:

Щоб урок минув не марно.

треба сісти рівно й гарно.

2 учень:

Спитати хочеш -  не гукай

А тільки руку підіймай.

3 учень:

Не базікай на уроках,

Як папуга чи сорока.

4 учень:

Прізвиськ дітям не давай,

А дівчаток – захищай.

5учень:

Бути чесним і правдивим –

Важливе правило у нас.

6 учень:

Бути другом не зрадливим

Клас за тебе, ти - за клас!

Вчитель.  Ми щиро вдячні Айболиту за вітання . А тепер ми хочемо відправити зустрічну телеграму  з подякою та повідомленням, що правила засвоїли і старанно виконуємо їх. А ще вчимося бути ввічливими людьми.

Щоб вас скрізь поважали,

Щоб любили і пишались,

Не багато і не мало —

Треба знати 10 правил.

1. Як прокинувся — вставай. Ліні волі... (не давай).

2. Квіточку роса умила, а тебе умиє... (мило).

3.   І дивись — не барись. В школу швидко - швидко... (мчись).

4.      Але й тут не поспішай. Подивись, спочатку, чи нічого не забув, чи в портфелі все... (в порядку).

5.В школі, в класі не брудни, сміття бачиш... (підніми).

6.       Не носи в портфелі жуйки, крейду, яблука і булки, кнопки, цвяхи, сірники. А носи... (носовики).

7.Будь охайним завжди сам, уникай дірок і... (плям).

8.Вдома близьким не груби. Менших — захищай і... (люби).

9.  Перший крок до добра - не роби нікому...(зла).

10.Щоб тобою всі пишались,    перехожі оглядались, так роби,

Щоб люди звикли:

ти в усьому ЗАВЖДИ...(приклад).

Пісня «Ми школярі»

Вчитель. Кожна дитина неповторна, незрівнянна, особлива. Кожна дитина - це особистість, яка вміє мислити по-своєму, мріяти по-своєму, уявляти по-своєму.

Ось до вашої уваги відео фрагмент.(ВІДЕО ПРО МРІЇ ДІТЕЙ)

Вчитель.  У нашому класі 7 дітей, кожна різна, але кожна рідна. У кожної дитини є найрідніші люди — батьки. Усі ми починаємося з батьківської рідної оселі. Де б не бувала людина, завжди відчуває непереможне прагнення повернутися до батьківського порога, пригорнутися до рідної матінки. Найкращими, найдобрішими вчителями і помічниками для своїх дітей повинні стати ви, батьки. Закликаю усіх батьків любити своїх дітей, підтримувати їх у навчанні, допомагати дружньою порадою, теплою підтримкою і доброю справою.

Діти.

Ми до батьків сказати хочем слово

 І привітати хочем від душі,

Подарувати пісню всім чудову,

Найкращі прочитати вам вірші.

Бо без батьків чого ми в світі варті?

Без маминої ласки і тепла,

Без батьківської строгості і жарту,

Без нашого родинного тепла?

Вони ж нас, як пташат в гнізді, зростили,

Давали дітям раду, як могли,

І в наших душах сонце засвітили,

І крила для польоту нам дали.

А тепер вітання щирі

 Ми шлемо своїм батькам,

Щоб у злагоді і мирі

Літ ще сто прожити вам.

Я з бабцею своєю
Дружу давно-давно,
І ми — скажу вам — з нею
В усьому заодно.
Така моя бабуся —
Найкраща у житті.
А руки ж у бабусі —
Ну   просто золоті!

Хоч поважні літа у моєї бабусі, 
Та і досі вона щохвилини у русі. 
То пече пиріжки, то кущі підливає, 
То мені книжечки про казкове читає.

Є дідусь у мене гарний,
до роботи дуже вправний
він садочок посадив,
з вишень, яблунь, груш і слив.

Хай Господь дарує з неба

Вам щасливії літа,

Щоб наповнювало завжди

 Чашу радощів життя.

Конкурс для мам «Знайди свою дитину».

Конкурс «Хитрило-мудрило». (На пелюстках ромашки записані загадки. Мама чи тато відриває пелюстку, читає загадку і відгадує її).

•                 Хто ховає під кущі наші супи і борщі? (Картопля)

•      Латка на латці, а посередині гризь? (Капуста)

•      Стоять на припоні, не їдять, не п'ють, а все гладкими стають. (Огірки)

•       Батько тисячу синів має, кожному мисочку справляє, а собі - ні.

(Дуб і жолуді)

•  Стоїть хлопчик під пеньком, накрив голову брильком. (Гриб)

•  Скільки у велику каструлю картопель улізе? (Картопля не лазить)

•         У якому лісі немає листя? (У сосновому)

•              Що то за голова, що лиш зуби та борода? (Часник)

•              До яких продуктів при варінні можна додати кілограм солі, варити 15 хвилин, а солоними вони не будуть? (Яйця)

Таночок «Черевички»

Вчитель.

Сьогодні ми Казку сюди запросили,

Щоб бачити казку і слухать гуртом,

А Казка у залі десь заблудилась,

Давайте її погукаєм разом.

Прийди, прийди, Казко, до нас на заняття,

Щоб ми звеселились, щоб радісні були.

Розкрий нам широкі простори довкола,

Щоб світ ми впізнали й щасливі росли.

Королеви казок

«Вітаю вас, дорослі і малі,

Від всіх казок низенький вам уклін!

Я Казка мудра, хочу вам сказати,

Що кожен з вас мене повинен знати.

Бо, кажуть, казка вчить на світі жити,

Та правду й волю завжди боронити».

Я принесла чарівну квітку з пелюстками-загадками

. Отож, давайте їх відгадаємо.

Я не пила, я й не їла,

Тільки бігла через місточок

Та вхопила кленовий листочок.

Бігла через гребельку

 Та вхопила водиці крапельку.

                      (Коза -Дереза)

Підробив я голосок, став малим співати,

Здогадалися вони: вовк — не наша мати.

(Вовк і семеро козенят)

Маленьке, сіреньке, біди наробило.

Щось біле, кругленьке хвостиком розбило.

(Курочка Ряба)

На городі виросла, сили набирала,

Непомітно, дуже швидко великою стала.

Став тут дід усіх шукати ту красуню рвати.

(Ріпка)

Старенька бабуся у лісі жила,

Гостинці для неї онука несла.

Хто дівчинку цю по дорозі зустрів?

Як казка ця зветься? Хто б відповів?

(Червона Шапочка)

Ой набридло на віконці

Все на сонечку сидіть.

Я візьму і покочуся,

Щоб побачити весь світ.

(Колобок)

У селянки, у Христини

 Син родивсь із горошини.

Час ішов так день за днем,

Став синок богатирем...

(Котигорошка)

Хто маленький та сміливець,

Скуб травичку і гуляв,

Ні, він зовсім не мисливець,

Але звірів полював.

(Солом'яний бичок)

Був у лисички чоловік

Жив у неї (з дому втік).

Звір страшний він, ще й хвостатий

І зубатий, і вусатий.                  (Пан Коцький)

          Хто- зна - як в ній розмістились

 Звірі, як їм спалось?

Хто з вас, друзі, відгадає,

Як вони туди дістались?

(Рукавичка)

Дружіть зі мною, казку поважайте.

Шануйте книгу, побільше читайте.

Бо казка — це віконце в світ, малята.

Читати будете — і будете все знати.

Вчитель. Ми всі тепер однокласники, бо вчимося в одному класі, а ще нас можна називати однокашниками, бо нам так багато каші треба з'їсти, щоб стати розумними.

В Україні здавна існував звичай — спеціальний обряд виряджати до школи дітей. До цього свята готувалася каша, яка символізувала силу, міць дитини, яку витратить вона під час навчання у школі.

Ми зараз наїмося каші й будемо всі наступні роки навчатися разом, долати нелегкі шляхи шкільної науки. Ви повинні будете з'їсти по ложці каші, щоб «наука йшла на ум».

Наша каша спільна,

Нам всім їсти вільно:

Хто назвався школярем,

Тому ложку ми даєм.

З'їжте кашу до пшонини,

Щоб не знали чвар віднині,

Щоб до спільного коша Всім лежала вам душа!

(Діти їдять кашу з глечика).

Поки діти їдять кашу пропоную переглянути фото колаж «Ми школярі»

Кашу виїли гарненько, аж виблискує дно.

Будьте віднині завжди заодно!

На щастя, на лад горщик розбиваємо.

Були ви малюками, а стали школярами!

Пісня «Ми однокласники»

Почесний гість. Ростіть здорові і розумні, сильні, дорогі діти. Попереду вас чекають роки навчання, мужніння. Набирайтесь сили і долайте нелегкі вершини науки і спорту, ніколи не відступайте перед труднощами, а вчіться перемагати лінь. У добрий час, вільні діти вільної України! Ми завжди готові підтримати і захистити вас, поки ви ще малі. Ми завжди з вами!